Приблизно до 70-х років в Галичині не використовувалися “російські матюки”, які прийшли на наші терени разом з східними сусідами.
І взагалі, вживання таких слів було не гоноровим і та людина, яка зловживала ними падала в очах односельців.
Але разом з тим при сварках, а деколи і в добрий спосіб, що і ніхто не гнівався, використовувалися “міцні” слова.
Не говорили що сварилися, а казали що ганьбилися.
До чоловіків могли казати: чорте, дідьку, хруню, пердуне (додавали ще до того переліку старий), до жінок – “товбо стара”.
“Лемку з чорним піднебінням”, “дурнуватий бойку”, “жиде пархатий” вживалося кожен день і на то мало хто й увагу звертав.
Також в ті часи могли обзивати один одного різними “родзинковими” словами, які в певній мірі могли характеризувати людину.
27 “міцних” словечок та виразів, які використовували мешканці Галичини ще кілька десятків років тому
Мурга пискатий – хам.
Іван Серилович – хлоп з села, у шкіряній маринарці, з золотими зубами, парт-квитком, що вдає ніби любить експресову каву, і носить ондатрову шапку.
Хлоп хам, срав, в стайні спав, драбиною сі вкривав, а свиня казала му “добрий день” – все те саме що попереднє тільки у додатку “є при владі”.
Тутешній / місцевий – порядна людина.
А Коп Моіх Магістрат (їдиш) – дуже мудра і здібна людина.
Фаталапа, Оферма – незграбна людина, невдаха.
Оферма царя небесного – посиленне значення Оферми.
Гімно знає / З”їв цілий розум або Мудриґелик / Серило Мудрий – людина що вдає що все знає, або хитрюга.
Йойлик / Підскакевич – кар’єрист.
Малах / сафандула / шлепер / бараба з мосту – неохайно вдягнена людина, волоцюга.
Батяр – той що робить збитки.
Свинтюх – падлюка.
Матолок– тупий чоловік.
В сраці був – гімно видів – про людину, яка нічого не знає.
Коли ти попід стіл лазив, на гімно гого казав, до кицьки-цьоцю посуньтисі, а на когута- шандар – відношення старших до молодших.
Коли ти сі врОдив я за дівками в лазенці підглєдав – то саме що і вище.
Єстем кавалєрем от уродзеня / Скурвий син – той хто любить дівчат.
Мантелепа, мантелепа засрана – неохайна жінка.
Курвар – той що ходить до чужих жінок.
Йолоп / йолоп вісімнадцятий або турок / турок вісімнадцятий – немудра людина.
Зробити з гімна кулю або бич – говорилося, коли треба було з чогось поганого зробити файне.
Килавцю / Килавий Ясю – про незграбного чоловіка.
А би тебе мама ліпше була висьцяла на кропиву.
Робить, як мокре горить / Робить, як в рукавицях / Має кучеряві пальці / Робить через сраку / Не робота, а драпанєго по стянах! – про незграб.
Маю тебе в носі! / Маю тебе в сраці! – сприймалося одинаково.
Ламага, розлізлий, сліпцун – про будь кого.
Не побивай мені дупи! – коли хтось говорив неправду.
Сидить як запліснілий! – про сумну людину на забаві.
Джерело: hroniky
